Вже кілька років з десяток селянських родин із села Ціневи, що за чотири кілометри від райцентру Рожнятова, не мають змоги обробляти свої земельні ділянки в урочищі «Терні» у межах села. Причина банальна — не можуть до земельних наділів потрапити. З діда-прадіда громадський заїзд шляхом судів-пересудів став приватним обійстям спритного разди-односельця, а іншої облаштованої дороги для проїзду людям місцеве керівництво і досі не запропонувало. Тож в одних цінівців сотки землі заростають бур’янами, а інші селяни втратили сон через страх, бо свідчили проти нинішнього власника заїзду до своїх городів. Як не парадоксально, а може, й показово, що ці земельні війни тривають у селі, яке ще не без іронії називають «адміністративною колискою» району. Бо чимало представників виконавчої влади району — і колишніх, і теперішніх — є жителями села Ціневи. Але якщо місцеве самоврядування вже упродовж кількох років не може відстояти інтереси громади, то можна без перебільшення констатувати, що таке самоврядування безпомічне не лише фінансово, а й адміністративно. 

Сокира замість... подушки

Історія Ціневи на річці Дубі сягнула вже півтисячоліття. Близькість села до райцентру, добре сполучення і природна краса зробили його ласим куточком як для місцевого чиновництва різних рівнів і профілів, так і для місцевих чи приїжджих грошовитих раздів з навколишніх сіл. Але попри все пересічні цінівці навіть у простій життєвій щоденності залишаються наодинці зі своїми проблемами. «Вже три роки, як ми не веснуємо на своїх присадибних ділянках в урочищі «Терні», яке в межах села, тому що Василь Драч за допомогою місцевої влади перекрив нам заїзну дорогу, яка була в селі ще за часів наших батьків і дідів. А іншу дорогу сільська рада не облаштувала. Вже відбулося понад 20 судових засідань — всі на користь Драча. Просимо, хоч ви за нас заступіться», — пишуть «Галичині» жителі села Ціневи — власники городів в урочищі «Терні», з якими мандруємо сільськими вуличками.